Втома, небажання щось робити, поганий настрій — знайомі стани, які більшість із нас називає «хандрою». Але інколи за цими, на перший погляд, буденними відчуттями може ховатися початок депресії. Чи можна розпізнати цей стан на ранньому етапі та не допустити поглиблення?
Нижче ми виклали основні прояви ранньої депресії, вивчивши наукові статті та праці відомих психотерапевтів – Аарона Бека, Мартіна Селігмана, Ришарда Страха.
Втрата «здатності» радіти
В житті важливо дотримуватися простої, але важливої ідеї: так само як ми реагуємо на перші симптоми застуди і починаємо лікування, варто навчитися помічати й ранні сигнали депресії. Ключову роль у цьому відіграє те, як люди думає про речі навколо та які емоції вони в неї викликають.
Ранні прояви депресії рідко з’являються раптово. Найчастіше це поєднання кількох симптомів, які мають певну інтенсивність і не зникають протягом кількох тижнів.
Людина починає відчувати тривожність або смуток у простих буденних ситуаціях, які раніше не викликали жодних негативних емоцій. Черга в магазині, очікування громадського транспорту, велика кількість людей в магазині викликають роздратування, негатив, тривогу.
Також зникає здатність відчувати щастя — навіть приємні події більше не приносять задоволення. Думки застрягають на неприємному, минулі помилки або образи постійно «прокручуються» в голові. Хвиля негативу «накриває», застилає чорною матерією і людина втрачає здатність адекватно оцінювати те, що відбувається навколо. Такий стан може викликати сльози, паніку, навіть істерику.
Ні мотивації та плануванню…
Симптомом ранньої депресії також є поступова поява дискомфорту у взаємовідносинах. Людині здається, що інші занадто вимогливі та критичні. Зауваження та побажання викликають злість та роздратованість або ж знижують мотивацію.
Людині, що переживає ранні симптоми депресії, складно змусити себе виконувати повсякденні справи, піклуватися про себе, планувати майбутнє. Часто приєднуються й тілесні симптоми — порушення сну, тривожність, втрата апетиту або ж навпаки бажання постійно їсти. Найчастіше це солодке та жирне, зникає типове «здорове» ставлення до їжі.
Безсилля та відчуття приреченості
Про перші симптоми депресії також говорить така ситуація. У звичайній ситуації людина, яка спізнюється на автобус, автоматично пришвидшує крок – нею керує бажання встигнути попри все.
У стані депресії в голові запускається інший сценарій: з’являються сумніви, відчувається безсилля. Людина в депресії починає думати про те, що все одно не встигне та просто зупиняється на півдорозі. Невідворотність негативних подій стає звичною думкою.
Коли мислення шкодить…
Причини такого стану можуть бути різними. Когнітивна модель, запропонована Аароном Беком, американським психотерапевтом, пояснює депресію через викривлення мислення — стійкі негативні переконання про себе, світ і власне життя.
Мартін Селігман звертав увагу на стиль пояснення подій, який формується ще в дитинстві: якщо людина звикла бачити у всьому власну провину й очікувати негатив, ризик депресії зростає. Водночас існують і біологічні чинники — від впливу алкоголю, наркотиків до запальних процесів в організмі. Та врешті-решт спільним залишається одне: мислення перестає допомагати адаптуватися до життя й починає шкодити.
У депресивному стані формується так звана «депресивна тріада»: негативне уявлення про себе, переконання, що світ ворожий або надмірно вимогливий, і відчуття безнадійності щодо майбутнього. Ці установки підкріплюються автоматичними негативними думками, які виникають миттєво й майже непомітно. Наприклад, проста побутова ситуація може викликати внутрішній висновок: «Я не впораюся», «Я ні на що не здатен».
Що робити…?
Психіатр звертає увагу, що негативні думки часто містять логічні помилки, якщо в них об’єктивно розібратися. Саме тому людина з депресією часто чує від оточуючих: «Не накручуй себе!», «Не фантазуй!», «Чому ти так вирішив/вирішила?», «Все зовсім не так, як ти описуєш!».
Людина ігнорує позитивні події, зосереджуючись на дрібних негараздах, або робить глобальні висновки на основі одного випадку, використовуючи слова «завжди» і «ніколи». Це не свідомий вибір, це не характер, це не світогляд, а автоматична реакція психіки, яка потребує корекції. Саме тому людину в депресії не заспокоюють слова та дії, вона не може зупинитися та почати по-іншому дивитися на світ.
Головна порада психолога полягає не в тому, щоб змушувати себе думати позитивно за будь-яку ціну. Йдеться радше про зміну «оптики». Не «рожеві окуляри», а корекційні — здатність бачити реальність більш точно, помічаючи не лише труднощі, а й ресурси. Саме така робота з мисленням на ранніх етапах може стати важливим кроком до збереження психічного здоров’я. Тому дуже важливо не думати, що «вбудований» в свідомість негатив – прояв характеру чи світогляду, це хвороба, яку як і запалення легенів треба лікувати.
Редакція PSYCHOLOGUS зауважує – ставтеся до свого ментального здоров’я так, як і до здоров’я організму, звертайте увагу на будь-які тривожні симптоми та обов’язково зверніться до фахівця до потреби.
Катерина Таран
