У сучасному суспільстві їжа дедалі частіше втрачає свою базову функцію — підтримку життя та здоров’я і стає способом регуляції емоцій. У клінічній психології порушення харчової поведінки розглядаються не лише як соматичні проблеми, а насамперед як відображення внутрішнього психологічного конфлікту.
Їжа як емоційний регулятор
Для багатьох людей їжа стає засобом зниження напруги, тривоги, сорому чи самотності. Що це означає? Як тільки людина переживає якийсь стрес, в неї виникає потреба «придушити» його, втамувати біль, «ізолюватися» від негативу. Для цього часто «емоційні їдці» використовують їжу.
Це явище відоме як емоційне переїдання — коли людина реагує на почуття, а не на фізіологічний голод.
Психологічно це пояснюється тим, що в дитинстві їжа часто асоціюється з безпекою та турботою, відчуттям свята, коли на столі багато смачної їжі. Тому у стресі дорослий автоматично звертається до знайомого способу заспокоєння — до їжі.
Терапевтичний напрям полягає в розвитку навички розрізнення емоційного й фізичного голоду, навчання альтернативних стратегій емоційної саморегуляції. Про це детальніше ми напишемо в наступних статтях.
Контроль над їжею як ілюзія контролю над життям
Обмеження їжі або нав’язливий контроль харчування часто є спробою відновити відчуття контролю над власним життям. Це типово для осіб із високим рівнем тривожності чи перфекціонізму.
З точки зору когнітивно-поведінкової моделі, такі люди мають установку: «Я буду гідною, лише якщо зможу контролювати тіло». «Гідною чого» для кожного є різним – гідною щастя, кохання, поваги. В такій ситуації їжа стає символом влади, а не джерелом енергії. Програвши боротьбу, людина відчуває спустошеність та безсилля.
Терапевтичний напрям – це робота з психологом, який допоможе розібратися з дисфункційними переконаннями, що контроль над їжею – це контроль над своїм життям, допоможе позбутися «лютого» перфекціонізму – бажання все робити ідеально без помилок.
Образ тіла і соціальні стандарти
Медіа створюють культ зовнішності, у якому тіло стає мірилом успішності. Якщо ти привабливий, стрункий, гарно вдягаєшся, ти є успішним. Це сприяє формуванню дисморфічного мислення — викривленого сприйняття власного тіла, навіть якщо об’єктивно воно відповідає нормі.
Невдоволення тілом може призводити до депресивних станів, тривожності, соціальної ізоляції та розвитку розладів харчової поведінки (анорексії, булімії, орторексії).
Терапевтичний напрям передбачає комплексну психотерапію, а саме в тілесно-орієнтованій терапії, роботі з самооцінкою та прийняттям себе, медіаграмотністі у контексті сприйняття образів краси.
Усвідомлене харчування як шлях до інтеграції тіла і психіки
Повернення до усвідомленого споживання їжі сприяє відновленню зв’язку між тілом і свідомістю. Людина вчиться знову відчувати сигнали голоду та ситості, розпізнавати свої справжні потреби. В цьому допомогає відмова від гаджетів за столом, сервірування столу, естетична подача страви, повільний прийом їжі.
Цей підхід має доведену ефективність при роботі з компульсивним переїданням, тривожними станами та розладами харчової поведінки.
Для того щоб розвинути навичку «усвідомлене харчування», потрібно регулярно проводити тренування уважності, техніки “тут і тепер”, психоедукація про фізіологічні та емоційні аспекти голоду.
Підсумуємо…
Відновлення здорових стосунків із їжею — це не дієтичне, а психологічне завдання. Їжа є дзеркалом внутрішнього стану: як ми ставимося до неї, так часто ставимося і до себе, адже це наша енергія, від якої залежить наша продуктивність, настрій та якість життя.
Робота з харчовою поведінкою — це шлях до відновлення базової довіри до тіла, здатності чути його потреби та піклуватися про себе без почуття провини чи контролю.
Редакція PSYCHOLOGUS наголошує, якщо ви не відчуваєте в собі достатнього ресурсу для вирішення проблеми компульсивного переїдання, звільніть себе від страждань та зверніться за допомогою до спеціаліста.
Катерина Таран
