Емоційний розвиток — це один із ключових аспектів становлення особистості дитини. Саме через емоції малюк пізнає світ, навчається розуміти себе й інших, формує довіру, співчуття та впевненість.
Гармонійний емоційний розвиток є основою для успішного навчання, соціальної адаптації та психічного благополуччя. Для того щоб правильн навчити дитину розрізняти свої відчуття та переживання і вміти ними керувати – важливо знати особливості її емоційного розвитку залежно від віку.
Етапи емоційного розвитку
Батькам та педагогам варто знати, що в психології виділяють наступні стадії становлення емоційної зрілості дитини.
- від народження до досягнення дитиною одного року;
- раннє дитинство (від одного до трьох років);
- дошкільний вік (від трьох до шести років);
- молодший шкільний вік (від шести до 10 років);
- підлітковий вік, який триває від 10 до 16 років.
Стадії становлення емоційної зрілості дитини важливо враховувати під час її навчання та виховання. Тому ми пропонуємо кожну з них розглянути окремо.
Також вивчаючи особливості емоційного розвитку, слід виокремити групу дітей, що мають інтелектуальні порушення – аутизм, затримку психічного розвитку, генетичні захворювання (синдром Дауна), адже це дуже впливає на те, як дитина виражає та вміє керувати своїми почуттями та переживаннями.
Від народження до одного року
Емоційні переживання властиві дитині ще змалечку – новонароджені діти плачуть, коли відчувають дискомфорт, посміхаються, коли її смішать.
Дітки до одного року можуть виражати багато емоцій – радість, страх, відразу і незадоволення чимось. Оскільки ще з народження кожна дитина прагне контакту з дорослими і намагається привернути увагу матері та оточення, важливо посміхатися малечі, обіймати, лагідно з нею розмовляти. Саме через це малюк відчуває безпеку та довіру до світу.
Раннє дитинство (1–3 роки)
Емоційний розвиток стає ще більшим, коли діти опановують розмовну мову. В два з половиною роки діти вже можуть використовувати слова, якими можуть охарактеризувати свій внутрішні переживання.
Вони можуть називати основні емоції – радість, смуток, страх біль, реагують на похвалу та осуд. Завдання дорослих — навчити малюка виражати емоції так, щоб не образити оточуючих. Важливо допомогти зрозуміти малечі, що почуття можна контролювати.
Дошкільний вік (3–6 років)
Після трьох років діти вже можуть описати емоційні стани, які переживають інші люди, в них формується емпатія і співчуття. В шестирічному віці діти освоюють здатність відрізняти емоції, розуміти іх складні форми – провину, сором, гордість.
Діти шести років мають дуже сильні емоції, вони є бурхливими, проте короткочасні і нестабільні. Гра стає головним засобом емоційного вираження, тому батькам та педагогам варто використовувати методики навчання та виховання через різноманітні ігри.
Молодший шкільний вік (6–10 років)
Діти, які навчаються в початковій школі, емоційно врівноважені і вже можуть відчувати приємні почуття через успіхи в школі, налагодження стосунків з однолітками. На характер емоційних переживань дітей молодшого шкільного віку впливають ставлення кругу його близького оточення. Чим більше в учнів початкової школи відданих друзів, гарних відміток, чим краще відносини в родині, тим більш дитина стійка до повсякденних неприємностей та невдач.
Важливу роль в емоційному розвитку школярів відіграє атмосфера у класі і зокрема підтримка вчителя, адже позитивна взаємодія сприяє самоповазі та впевненості.
Підлітковий вік (11–16 років)
Це один з найскладніших періодів емоційного становлення дітей. В підлітковому віці переживання емоцій відбувається більш інтенсивно. Вони прагнуть до самостійності та висловлюють протест на будь-які обмеження. Підлітки можуть перебільшувати свої проблеми і часто категорично оцінюють певні явища, поділяючи все на чорне та біле.
Юнаки та дівчата мають часті перепади настрою, що пов’язано з фізіологічними і психологічними змінами в їх організмі. В цей час дуже важливо розмовляти з підлітками про їх почуття, адже вони перебувають на етапі пошуку власної ідентичності і повинні вчитися правильно оцінювати власні емоції та емоції оточуючих.
Емоції дітей з інтелектуальними порушеннями
Порушення інтелектуального розвитку дітей впливає на емоційний стан. Він набуває таких характеристик як ригідність і обмежена диференціація. Це проявляється в нездатності адаптуватися до нових умов, міняючи свої погляди та переконання. Діти з інтелектуальними порушеннями частіше відчувають труднощі з контролем своїх емоцій, можуть демонструвати агресивну чи антисоціальну поведінку.
Завдання педагога й психолога в таких випадках — вчасно виявити особливості розвитку та забезпечити індивідуальний підхід і корекційно-розвивальну підтримку. Підтримка батьків є надважливими, але без допомоги спеціалістів не обійтися.
Вплив на емоційний розвиток дитини
Слід наголосити, що здатність дітей діяти раціонально, брати на себе відповідальність за рішення, також залежить від того, який в дитини є особистий досвід і як її вчили опановувати відповідні навички.
Якщо у людини не було можливості приймати рішення щодо свого життя, вона не зможе реалізувати свій потенціал і розвивати його, а отже буде мати більш пасивну і залежну поведінку. Тому дуже важливо вчити дітей навичкам вибору і прийняття рішень, щоб вони вміли висловлювати свою згоду або відмовлятися.
Важливо пам’ятати, про те що вміння говорити «ні» має дуже велику цінність у процесі розвитку людини і звісно є набагато складнішим, ніж просто пасивне прийняття ситуації, в якій опинилося дитина.
Емоційний розвиток — це не лише природний процес, а й результат щоденної турботи, уваги та любові. Коли дитина вчиться розуміти себе, вона вчиться розуміти світ. А завдання дорослих — бути поруч, підтримувати, пояснювати й допомагати пройти цей шлях без страху і сорому, з довірою до життя.
Редакція PSYCHOLOGUS сподівається, що дана стаття була корисна для вас і обіцяє, що й надалі буде публікувати для вас цікаву та корисну інформацію.
Катерина Таран
