Підлітковий вік — це складний період не тільки для дитини, а й для всієї родини. Старі правила вже не працюють, а нові ще не сформувалися. Часто батьки продовжують поводитися так, ніби перед ними маленька дитина, яку потрібно контролювати. А підліток у цей час намагається відчути себе самостійною людиною.
Як батькам не втратити контакт з підлітком і пройти цей етап спокійніше? Є кілька речей, які справді працюють на побудову довіри між дорослими та дітьми.
Концепція «гнучкого паркану»
У дитинстві межі дитини визначають батьки. У підлітковому віці вона починає будувати свої особисті кордони. І якщо ці межі постійно порушують, з’являється сильний спротив.
Коли батьки намагаються контролювати все — телефон, кімнату, особисті речі — підліток закривається ще більше. Тому ми радимо дотримуватись наступних порад:
- Дайте трохи простору. Дуже важливо, щоб у дитини була своя кімната, яка стане його територією. Звісно там може бути безлад, але це не є критично, адже справа не в чистоті, а в тому, що це територія дитини і саме вона має вирішувати, як ця кімната має виглядати.
- Проявляйте мінімум контролю. Тиск з боку батьків та вимоги скоріш за все тільки погіршать ситуацію, тому варто проявити гнучкість та подавати позитивний приклад.
- Стукайте перед тим, як зайти. Звучить просто, але це про повагу. Підліток відчуває: його межі бачать та поважають.
Усвідомлення: підліток – це людина
Батьки часто дивляться на підлітка через тривогу, що виникає через його навчання, друзів, майбутнє. І за цим легко втратити головне — особистість, людину, яка має власні права та інтереси.
Для дитини дорослішання не є простим періодом, адже в неї змінюється тіло, мислення, сприйняття світу.
Що важливо пам’ятати дорослим:
- Ваша дитина більше не ідеалізує вас. Раніше ви були авторитетом без сумнівів. Тепер він бачить ваші помилки і це нормально. Не приховуйте їх, визнайте свою неправоту. Таким чином ви продемонструєте свою емоційну зрілість та станете позитивним прикладом.
- Підлітку важливо відчувати свою значущість.
Спробуйте в певних ситуаціях питати його думку. Не формально, а по-справжньому, коли дійсно готові його почути та вислухати. Наприклад, про покупки або сімейні рішення.
Підліток = дорослий і дитина
Особистість підлітка одночасно має дві сторони. Одна каже: «Я сам усе вирішу», інша все ще потребує підтримки батьків. І ці стани можуть змінюватися дуже швидко.
Що допомагає в таких ситуаціях:
- Давати свободу там, де це можливо. Дозволяти робити вибір і навіть помилятися.
- Бути поруч, коли складно. Іноді підлітку не потрібні поради. Потрібно, щоб його просто вислухали.
Буває так: підліток відкрився на кілька хвилин — і знову закрився. Але саме ці короткі моменти і будують довіру. Зрозумійте, що «побудовані мури» – це захист вашої дитини і коли вона навіть на хвильку впускає вас в свій світ, це дуже важливі кроки, які не слід знецінювати, вимагаючи більшого.
Батьки як опора для емоцій
Підлітки часто не справляються зі своїми емоціями. Вони можуть різко реагувати, злитися або замикатися. І тут важливо не відповідати тим самим.
Якщо на крик відповідати криком — конфлікт тільки зростає та може перерости в агресію. Наслідки в будь-якому разі будуть негативними для емоційного стану обох сторін, тому краще цього не допускати.
Краще працює інше: спокійно вислухати і дати зрозуміти, що ви поруч. Іноді достатньо просто сказати: «Я бачу, що тобі зараз важко».
Це звучить просто, але для підлітка це сигнал: його не кидають, а намагаються зрозуміти.
Звідки береться апатія
Коли підліток постійно змушений «відбиватися» від контролю, він може просто втомитися. Тоді з’являється апатія — стан, коли нічого не хочеться, немає ні бажання, ні мотивації. Це не прояв лінощів. Це спосіб психіки захиститися.
І тут важливо не тиснути ще більше. Бо саме довіра — найкраща профілактика проблем. Якщо дитина знає, що її приймуть у будь-якому стані, їй не потрібно шукати підтримку деінде.
Практична вправа для батьків
Якщо ви знову і знову повертаєтесь до стану, що не можете зрозуміти свою дитину, спробуйте просту річ.
Візьміть аркуш і напишіть про свою дитину, але не про оцінки чи поведінку.
Подумайте над такими питаннями:
- Якою людиною вона стає?
- Що вам у ній щиро подобається?
- Як вона бачить вас?
- Чому і коли вона в останнє сміялася?
- Чому ви можете навчитися в свого підлітка?
Це допомагає змінити фокус — з контролю на розуміння особистості. Замість пошуку відповіді на питання «Як виправити дитину?», батьки починають задавати собі питання: «Як підтримати цю людину?». І це суттєво покращить ставлення дорослих до підлітка.
Головне
Підліток прийде до вас у складний момент тільки тоді, коли буде впевнений: його не засудять. Якщо замість «я ж казав» він почує спокій і підтримку — це і є довіра. Спробуйте бути для нього осередком спокою, куди можна повернутися, коли важко. Без страху і без пояснень.
Редакція PSYCHOLOGUS сподівається, що наші поради стануть вам в нагоді та сприятимуть зміцненню ваших взаємовідносин з дитиною.
Катерина Таран
