У житті бувають періоди, коли здається, що звичний порядок речей зник. Важка хвороба, втрата близької людини, вимушений переїзд, війна чи інші події можуть настільки змінити життя, що будувати плани стає майже неможливо.
Найважче в таких ситуаціях — не лише біль, а й невизначеність та відсутність стабільності і безпеки. Ми не знаємо, що буде завтра, коли стане легше і чи повернеться життя до того, яким було раніше.
Повністю позбутися цієї невизначеності не вийде. Але можна навчитися жити поруч із нею так, щоб вона не забирала всі сили.
Прийміть реальність такою, якою вона є
Перша реакція на кризу часто звучить однаково: «Чому це відбувається зі мною?», «Цього не мало статися!», «Я не повинен\на був переживати цей жах!». Такі думки цілком природні. Проте якщо місяцями боротися з тим, що вже сталося, людина витрачає сили не на відновлення, а на нескінченне внутрішнє заперечення.
Прийняття не означає погодитися з несправедливістю чи опустити руки. Це означає чесно сказати собі: «Так, зараз моє життя змінилося. Мені це не подобається, але це моє сьогодення і я маю рухатися з цієї точки».
Саме після такого усвідомлення з’являється можливість думати не лише про проблему, а й про власні наступні кроки.
У вас є цей день і він прекрасний
Коли майбутнє здається непередбачуваним, думки про наступний рік або навіть місяць можуть лише посилювати тривогу.
У такі періоди корисно звузити горизонт планування. Якщо важко думати про наступний тиждень — подумайте лише про сьогодні. Якщо навіть день здається надто довгим, зосередьтеся на найближчих годинах.
Іноді достатньо поставити собі просте запитання: «Що я можу зробити для себе прямо зараз?». Це може бути телефонний дзвінок, прогулянка, обід або виконання одного невеликого завдання. Маленькі кроки поступово повертають відчуття опори.
Відокремлюйте те, що залежить від вас
Під час кризи людина часто намагається контролювати те, що від неї не залежить: рішення інших людей, розвиток подій чи майбутнє загалом. Це лише посилює безсилля.
Натомість варто зосередитися на тому, що ви справді можете зробити. Подбати про сон, приготувати вечерю, записатися до лікаря, поговорити з близькою людиною, виконати робоче завдання або просто прибрати вдома. Такі дії не розв’язують усіх проблем, але повертають відчуття, що ви не втратили здатності впливати хоча б на частину свого життя.
Для зручності ми зробили для вас табличку, що від вас залежить та ви можете це контролювати і що не підпадає під зону вашого впливу.
| На що я можу вплинути | Що від мене не залежить |
| Моє самопочуття. Чи висплюся я, чи поїм, чи знайду час відпочити або звернутися до лікаря. | Майбутнє. Ніхто не може точно знати, як розвиватимуться події і коли закінчиться складний період. |
| Мої щоденні справи. Робота, навчання, домашні обов’язки, невеликі рішення, які я приймаю кожного дня. | Вчинки інших людей. Я не можу змусити когось змінитися, думати інакше чи поводитися так, як мені хотілося б. |
| Інформація, яку я споживаю. Я сам обираю, які новини читати, кому довіряти і скільки часу цьому приділяти. | Події у світі. Війна, економічна ситуація, рішення державних органів чи інші масштабні процеси відбуваються незалежно від мене. |
| Мої звички. Прогулянка, фізична активність, улюблена книга або ранкова кава можуть стати маленькими опорами навіть у складні часи. | Минуле. Те, що вже сталося, змінити неможливо. Можна лише вирішити, як ставитися до цього сьогодні. |
| Моя реакція. Я не завжди обираю події, але можу поступово навчитися обирати, як на них відповідати. | Чужі емоції та оцінки. Ми не можемо керувати тим, що інші люди думають, відчувають або говорять про нас. |
Шукайте маленькі точки стабільності
Коли життя різко змінюється, навіть прості щоденні звички можуть стати джерелом внутрішньої опори.
Для когось це ранкова чашка кави, для когось — вечірня прогулянка, читання перед сном або розмова з другом. Такі повторювані дії створюють відчуття передбачуваності, якого так бракує у складні періоди.
Не варто також відмовляти собі у невеликих радощах. Посмішка, улюблений фільм чи зустріч із друзями не означають, що ви забули про свої труднощі. Це лише спосіб підтримати себе, коли сил стає менше.
Обережно ставтеся до інформації
У складні часи виникає бажання постійно читати новини або шукати нові прогнози. Здається, що це допоможе краще підготуватися до майбутнього. Насправді надлишок інформації нерідко лише підсилює тривогу, адже одні джерела будуть запевняти, що все добре, інші – що ми на межі катастрофи. Як наслідок – нервова система просто не зможе впоратися з цим.
Краще обрати кілька надійних джерел і переглядати новини у визначений час, але краще за все не ввечері та не одразу після сну. Не менш важливо навчитися відрізняти перевірену інформацію від чуток, емоційних дописів чи припущень, які не мають жодного підтвердження. Пам’ятайте – зараз ЗМІ конкурують за увагу за допомогою голосних заголовків.
Все – невічне
Криза не триває вічно. Іноді вона завершується швидко, іноді поступово переходить в інший етап життя. Ми не завжди можемо прискорити ці зміни, але можемо подбати про себе в процесі.
Не вимагайте від себе героїзму щодня. Достатньо робити те, що зараз під силу. Навіть невеликі кроки, думки про краще життя та про те, що ви можете робити для цього кожен день – мають значення.
Ви прокинулись, почастуйте себе кавою та смаколиком, посміхніться рідним, займіться улюбленою справою, заплануйте роботу та відпочинок – така рутинність допоможе пережити проблеми та заспокоїтись.
Сподіваємося, що ці прості рекомендації редакції PSYCHOLOGUS допоможуть вам трохи легше пережити період невизначеності, знайти власні точки опори та не втрачати віри в те, що навіть після найтемнішої ночі настає світанок.
Катерина Таран
